

– Чи всі члени команди Innocode живі і здорові від початку повномасштабної війни? Чи у безпеці? Якою є географія співробітників?
Найбільше переймалися за київський офіс і людину з Маріуполя. Колеги звідти одразу виїхали. Один зі співробітників знаходиться у Путивлі Сумської області біля кордону — вирішив залишитися, працює кожного дня. Дехто вже встиг повернутися до Києва. Частина людей зі львівського офісу відправилась у села в області, дехто поїхав на Франківщину. Більшість перебуває у Львові і довкола.
– Чи була у компанії політика щодо евакуації київського офісу?
Ми почали говорити про це ще в грудні. У січні до нас приїхала частина колег із Норвегії на щомісячний загальний мітинг. Зійшлися на тому, що найважливіше — це персональний план кожної людини. Компанія не володіє людьми, усі вільні, кожен вирішує сам за себе. Хтось не може залишити батьків, хтось — дітей. Норвезькі колеги пропонували відкрити офіс у Польщі.
Ми не вірили, що почнеться велика війна. До 23 числа обговорювали її як “план B”. Зробили файлик, де попросили команду написати персональну стратегію: “я залишаюсь” або “я виїжджаю”. Домовилися про план дій із менеджерами, попросили кожного із них тримати контакт зі своїми людьми (5-6 людей у кожному відділі).
Такою була ситуація наприкінці січня. А потім трапився дивний збіг обставин. У Львові ми орендуємо офіс у гарній віллі «Юлієтка». Серед іншого, там є просторі підвали, які довгий час ніхто не ремонтував.


У грудні, за два місяці до повномасштабного вторгнення, до компанії звернувся колишній військовий з АТО, який шукав роботу різноробом, тож його з радістю запросили. Він усе розчистив і побілив, зробив проводку. Так команда отримала неймовірно красивий підвал, а тепер називаємо його бомбосховищем. Вже у лютому, коли посилилась напруга, вирішили купити туди води і батончиків — раптом доведеться спускатись. Ніхто не міг подумати, що ми будемо активно користуватися цими запасами, починаючи з березня.
– Як швидко повернулися в роботу після 24 числа?
У понеділок, 28 лютого, у компанії мали загальну щомісячну зустріч, де, замість звичних статусів, обговорювали, як діяти далі. Домовились, що всі, хто можуть працювати, активно включаються в роботу, адже потрібно підтримувати клієнтів і державну економіку, донатити на ЗСУ, купувати броніки, каски. Для цього потрібні гроші.
У компанії зрозуміли: аби не впадати в шок, треба діяти. Організували тренінг з першої домедичної допомоги, запросили психолога поговорити про ментальне здоров’я і компанію, яка розповіла про інформаційну гігієну.
– Якою була реакція норвезького офісу?
Ще під час січневого візиту норвежці завірили, що всіляко підтримують Україну, в тому числі, на рівні державного уряду.
У перші декілька днів вони моментально зорієнтувались: підготували 40 будинків, які могли б надати для безкоштовного проживання, якщо хтось із наших опиниться у Норвегії.
– Щодо клієнтів компанії: їх побільшало чи поменшало?
Зберегли усіх клієнтів і виплати. Деякі з клієнтів хотіли платити наперед і пропонували допомогу з житлом у Норвегії. Компанія вирішувала фінансові питання індивідуально: комусь платили завчасно, хтось навпаки просив притримати гроші. Оскільки у березні повернулися до звичної діяльності, виставили рахунки клієнтам і закрили всі задачі, вже на початку квітня декільком людям підняли зарплати після перегляду.
– Розкажіть про рекрутинг в Innocode в умовах [повномасштабної] війни.
Ще до 24 лютого почали пошуки офіс-менеджера, а вже після найняли одну з кандидаток. Відтепер маємо двох офіс-менеджерів, один з яких — Андрій — на фронті.
Також ще у січні найняли розробника, а вийшов він вже у березні. Постійно тримали зв’язок і чекали на нього. Врешті він дійшов, відпрацював перший місяць і всі задоволені.
Сподобалась ініціатива одного з рекрутерів, який у файлику збирав людей, що втратили роботу чи самі пішли з компаній, для яких ще досі «не все так однозначно». Часто є потреба надіслати людині вакансію або ж порадити когось на певну посаду. Важливо допомогти українцям, що втратили роботу в Україні.
– Поговорімо про волонтерську діяльність компанії й індивідуальні ініціативи співробітників.
Ми взяли шефство над підрозділом ЗСУ, в якому служить офіс-менеджер Андрій. Збираємо і відправляємо все, чого вони потребують.
Наш львівський офіс впродовж трьох місяців функціонував як хаб для біженців: багато коштів йшло на те, щоб підтримувати його у належному стані, аби люди могли жити, спати, харчуватися. З нами жила команда волонтерок: 8 дівчат, які працюють на розподілі гуманітарки ще з 2014 року. Віддали їм окрему кімнату. Маємо в офісі душ і кухню, тож є бодай умовний комфорт.
Львівська команда зібрала кошти на 2 тепловізори. Знаю, що дехто допомагає тваринам, хтось розвантажує вагони, інші долучаються до сортування гуманітарки.
Ми перекладаємо і редагуємо інформацію для українських біженців у Норвегії: https://www.si-ukraina.no/uk.
Ще один клієнт зв’язався з нашим СТО, власноруч організував доставку гуманітарної допомоги, прилетів із нею у Польщу. Далі вже поляки довезли до кордону, а наш СТО забрав у Львові.
– Доволі наївне питання у нинішніх реаліях, та все ж: якими є плани Innocode на найближче майбутнє?
На території нашої львівської вілли є недобудований будиночок. Маємо плани відновити його і зробити ще один красивий офіс. Плануємо знайти клієнтів, наймати людей, розвиватися. Ми плануємо жити. І жити красиво. Я обіцяла, що привезу тюльпанів з Нідерландів, і ми засадимо ними всю нашу ділянку. А пані Наталя, яка утримує офіс і прибудинкову територію в чистоті, цього року зробить город: у нас будуть кріп, огірки і редиска.